"Працюємо на велику перспективу."
Співласниця "Твірж- агро" Світлана Тхір про родинний бізнес, особливості вирощування зернових культур, успішний грантовий досвід і додану вартість.
- Найперше, як виникла ідея у вас з вашою партнеркою по бізнесу Лілею Макух зайнятись фермерством?
Ми з Лілею Макух двоюрідні сестри. Я веду бухгалтерію і фінанси, Ліля займається питаннями землевпорядкування, пошуком земельних ділянок, реєстрацією, кадастрами. І є ще один співвласник, наш дядько Любомир, він агроном.
Наше фермерське господарство почалось з батьків. Три брати, Тхір Ростислав, Степан і Любомир починали з свого поля. Потім купили трактор, помагали сусідам. Люди побачили, що толкові хлопці, почали віддавати їм в оренду свої паї. Так на своєму імені батьки заклали основу господарства. Ми, молодше покоління, юридично оформили це. Землі "Твірж - агро" є у різних селах Львівщини.
Банк землі найбільше у господарстві зріс за останні два роки. Ми уже змогли і кредит взяти. Закупили необхідну техніку: комбайн, два трактори, сівалки, мішалки, інші базові речі.
- Скільки землі обробляйте і що вирощуйте?
Десь 260 гектарів. Під пшеницю відвели100 -120 гектарів, 60 га на ріпак, ще вирощуємо сою. Зараз якраз в господарстві посіви зернових починаються.
-Чому обрали саме зернові і технічні культури?
Раніше було вигідно вирощувати зернові. Цього року ми в збитках. Ціни знизились, конкуренція зросла, закрилися ринки збуту. Ми не є настільки потужні, щоб самостійно експортувати свою продукцію. Хоч я вже почала вивчати це питання і сподіваюсь знайти покупця на зовнішньому ринку.
На внутрішньому ринку цього року дуже занижені ціни.
Ми уже набили руку, маємо досвід вирощування зернової групи, працюємо на велику перспективу.
- Скільки працівників у господарстві? Чи є проблема з кадрами?
Сільське господарство - сезонне виробництво. На жнива і на новий посів затруднюємо від 8 до 10 людей.Четверо наших працівників мобілізовані. Коли працівник знає специфіку поля, він набагато швидше виконує завдання. З новими робітниками складніше.
Родичі допомагають. В жнива всі працюють.
- Спільний бізнес згуртовує родину, чи навпаки вносить розлад?
Я думаю, що згуртовує. Кожен наш родич має якусь спеціалізацію. Знайти зі сторони потрібного фахіця складно, та я й не шукаю в інтернеті. Якщо не має серед родичів, то вони порадять серед своїх друзів, знайомих. З чужими людьми не вдалося б так швидко вирішувати питання. Жертовність присутня з любові.
Ось зараз ми продали десь 30% цьогорічного врожаю. Є кошти, щоб заплатити поточні витрати, оренду і тому подібне. Ми не беремо для себе жодних грошей. Наші доходи ще в зерні.
Також нам треба ще зерносушку. Це б дозволило зберігати зерно довше, а не продавати одразу з - під комбайна. Ціни зимою на зерно суттєво вищі, ніж під час жнив. Треба ще один грант (сміється).
- 10 000 доларів США які ви отримали як переможець конкурсу ЛРПЗ "ОПЛІЧ" це ваш перший грантовий досвід?
Так, ми вперше отримали грант. Якщо б наперед знали, що виграємо грант напевно купили б щось більш необхідне. Принаймі так вважає мій тато. Ми зараз беремо кредит на трактор, бо треба для роботи потужніший трактор.
Розкидач добрив - топтехніка преміумкласу. Коли я писала заявку була переконана, що треба за грантові кошти придбати щось неординарне. Розкидач це круто. Ручна праця не дає того ефекту, не дає економії, є перевитрати. Добрива дуже дорогі.Тепер у нас весь процес механізований, всі розрахунки в комп'ютері.
Виконуючи грантові умови, ми взяли ще двох працівників.
- Від чого залежить прибутковість і рентабельність фермерського господарства?
Весь прибуток за рахунок доданої вартості. Я про це постійно кажу і всіх намагаюсь переконати. Ми надумали вирощувати гречку. Цього року виростили невелику партію для себе. Понад 2 мільйони коштує лінія для переробки гречки. Необхідно все зважити, перш ніж ухвалювати кінцеве рішення.
Конкурс "Опліч" стимулював нас думати як розвиватись далі. Ми послухали чим люди займаються. Зовнішні проекти, зокрема, заповнення грантової заявки заставили вникнути в деталі, проаналізувати свою діяльність, плани на майбутнє. Навіть якби ми не перемогли, користь від участі все одно була б.
- Чи нинішнє бізнес-середовище сприятливе для розвитку фермерського господарства?
Заснувати можна легко. Система оподаткування, сільськогосподарський податок - 4 група теж є плюсом. Кредити 5,7,9% це добре, але занадто довга процедура погоджень.
Спочатку ми брали під 7%, цього року уже нам погодили під 9%. Для нас це суттєва різниця. Я розумію, якщо порівнювати з іншими сферами яким дають кредити під 18 % то для фермерів ніби і добре зробили. Але якщо подивитись як в інших країнах, там підтримка зовсім інша.
Є також багато бюрократичних моментів щодо оренди, особливо людських паїв. Конкуренцію з агрохолдингами нам складно витримати.
Тому чимало дрібних фермерів перепрофілювались з зернових культур на ягідники, на тепличні господарства.
Зерновим виробникам треба шукати оптових покупців. Ми уже не перший рік працюємо з хлібним комбінатом з Івано- Франківщини.
- Україна на шляху до Європейського Союзу. Які перспективи, на вашу думку, відкриються для сільськогосподарських виробників.
Україна як була сировинною країною для Європи, так і залишиться. Думаю, що європейський ринок більше буде зацікавлений отримувати напівфабрикати. В ідеалі - готовий продукт, що буде відповідати усім їхнім стандартам. Я вважаю, що це добре.
У нас люди роботящі є, але немає достаньо технічних засобів для транспортування, зберігання, переробки. Ми багато втрачаємо, не маючи автоматизації.
В Польщі, Німеччині всі процеси автоматизовані. Все механізовано переробляється, упаковується, складається. Ми маємо куди рухатись.
Виконавчий партнер проєкту ГО "Центр "Жіночі перспективи".
↘️ В межах Проєкту МОП «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Данії та уряду Німеччини, за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.