Гарбузовий рай Соломії Братах і Ігоря Реви.
Про захоплення, що переросло у сімейний бізнес, улюблені сири, майстер - класи для дітей і дорослих, нові ринку збуту, міжнародний конкурс і мету бізнесу.
- Найперше цікаво довідатись, як так сталося, що стоматолог і піаністка вирішили зайнятись виробництвом сирів?
Ігор Рева. Це моє давнє хобі. Я перший сир зварив ще студентом 2 - го курсу медінституту, 20 років назад. Все сталося через нашого собаку. Пішов в ветаптеку по каплі від кліщів, а там був пакетик сичужного ферменту і інструкція з трьох пунктів, як зробити сир.
Я зробив цей сир. Правда сам його їсти не зміг, віддав собаці. Собака теж не захотів його істи. У нас не прийнято в сім'ї викидати їжу, відповідно дали голубам в дворі. Голуби з'їли одразу. Я зрозумів, що то знак божий, бо голуб - божа птаха.
Після цього я десь на півроку застряг в бібліотеках, вивчав теорію професійного сироваріння. Згодом, вийшов сир, що можна було їсти і не стидно було пригостити друзів.
- Що вас, мешканців Львова, спонукало переїхати в село?
Ігор Рева. 8 років тому ми переїхали в село і завели кіз. Вирішили ставити повноцінне виробництво, бо уже досягли свого ліміту в переробці молока в домашніх умовах.
Ми хотіли розмежувати житло і роботу. Ми почали шукати приміщення. Старі корівники, свинарники, стара радянська забудова нам була абсолютно не цікавою.
Ми зупинились на приміщенні старої австро-угорської школи в селі Мильчиці Городоцької територіальної громади. В той час, це була закинута будівля. Перекриття і дах були завалені. По суті, ми врятували 150-ти річну будівлю від розбору на цеглу.
Тепер тут не тільки виробництво, а й сироварна школа. Ми навчаємо дітей і дорослих варити сир.
Соломія Братах. Майстер- класи залежать від сезону. Найчастіше проводимо в жовтні, січні, під час шкільних канікулах. Старші школярі варять сир "Моцарела", молодші крутять сирні кульки в спеціях. Проходять також екскурсію, дегустують наші сири.
Проводимо і професійні майстер класи.
- Скільки міні ферма "З гарбузового раю" виготовляє видів сирів? Як придумуйте назву для своєї продукції?
Ігор Рева. Від 10 до 15 видів. В залежності від кон'юнктури ринку і навіть настрою.
Треба розуміти, що за чим іде і що за собою тягне. В крафтовому сироварінні не існує технологічних карт, як на великих заводах. Треба відчувати молоко, його якість.
"Світанок "- мій улюблений сир. Я люблю гострі, витримані сири.
Соломія Братах. Назви сирів вони приходять самі. Є, до прикладу, сир з білою пліснявою і ялівцем. Це ж "Лісова пісня". Біла пліснява має грибний смак плюс ялинковий присмак. Це як в горах Карпатах.
Все важливо від рецептури до назви. Коли люди до нас приїжджають на дегустацію, це не просто скуштував кусочок сиру і все. Ми розповідаємо його історію, назву. Складається загальне враження і це діє на смакові рецептори. Це ціла процедура і атмосфера.
- Чи важко було завоювати довіру покупців, вийти з новою продукцією і закріпитись на ринку?
Соломія Братах. Після відкриття тут, у 2019 р., ми не встигали за "сарафанним радіо". Реклама йшла перед нами. Покупці нас самі знаходили. Нам треба було тільки виготовляти продукцію. Ковід і війна трохи ринок обвалили. Найскладнішою була минула зима. І не тому, що не було клієнтів, а тому що не було електроенергії.
Ігор Рева. Щодня ми переробляємо 500 літрів молока. Закуповуємо молоко на фермі Крехівського монастиря.
Під час блекаутів ми переробляли 500 літрів на тиждень. Одна єдина варка була, коли ми входили в графік подачі електроенергії.
На цю зиму ми ставимо твердопаливний котел, це зможе нам замінити електрику для нагріву молока.
- Соломіє, ви, як фізична особа підприємець, взяли участь у грантовому конкурсі Львівського регіонального партнерства зайнятості "Опліч" і здобули перемогу. Що спонукало вас шукати додаткові фінансові ресурси?
Соломія Братах. Акумулювати кошти на нове обладнання складно. Ми хочемо розвиватись і рухатись вперед. Такі конкурси і отримані гранти дають таку можливість.
У нас є новий бренд - "Супроза". Це трояндовий конфітюр з пелюсток рожі.
За грант ми придбали різне устаткування. Фасувальний апарат тепер дає можливість розкладати варення не тільки в баночки, а й в стіки. З новою пропозицією ми зможемо виходити на заправки, готелі, тощо. Нам відкриваються нові місця і великий ринок збуту продукції.
- Чому ви вирішили окрім сирів розвивати ще одним напрям?
Наші клієнти, коли купують сир, завжди питають:"Чи є щось до сиру?". Спочатку ми робили різні варення.
У чоловіка в родині завжди печуть пампушки з варенням з рожі. Він сам робить ці пампушки, бо любить працювати з тістом. Проблема була купити готове варення, не було де купити. Ми почали вирощувати рожу біля дому. У нас так все зажди закручується. Ми, знайомі, друзі, знайомі знайомих і т.д.
Ми ці кущі розсаджували, розсаджували і зараз у нас 1,5 гектари засаджено рожею. Осінню будемо ще висаджувати.
Вже є терта рожа нашого виробництва. Ми її протираємо, маємо механізовану ступку. Збирання і перебирання пелюсток йде традиційно вручну. Готова продукція є з цукром і з медом.
- Скільки міні ферма має працівників?
Соломія Братах. У нас четверо працівників. До кінця року плануємо прийняти на роботу ще двох.
- Як буде виглядати ваша фірма, скажімо через років 5. Про що мрієте, які плани будуєте?
Соломія Братах. Якщо ти ідеш у бізнес, ти повинен мати більшу мету ніж заробляння грошей.
Хочу великий дегустаційний зал, щоб завжди було гамірно. Фотосесії в трояндах. Вийти на експорт, наростити потужності.
Зараз збираємось в Норвегію, на світовий сирний конкурс. Повеземо наші сири "Лісова пісня" і "Говерла".
В межах Проєкту МОП «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Данії та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.