Богдан Зелений: "Тенденції для розвитку бізнесу збережуться".
Про соціальне підприємництво, дешеву робочу силу, пошук додаткових фінансових ресурсів, перспективи українського бізнесу.
- Богдане, як розпочався ваш бізнес?
Як фізична особа підприємець, я був зареєстрований з 2016 року. А з 2019 року займаюся швейною діяльністю. Спочатку ми шили спецодяг.
Згодом знайшли оголошення, що львівська компанія шукає субпідрядника для пошиву одноразових халатів для французького замовника. Був пік ковіду. Зголосилися, домовились. В с. Туринці (Жовківська територіальна громада), де ми тоді знаходились, знайшли більше приміщення, найняли швачок і почали працювати. Уже в більшому масштабі.
- Чому саме на пошитті виробів ви зупинились, традиційно це більше жіночі уподобання ?
Чоловіків у цьому бізнесі багато. Закрійники, власники, модельєри - конструктори, як правило, чоловіки. Сам процес пошиття краще виходить у жінок.
Ми позицінуємо себе і працюємо, як соціальне підприємництво. У нас є громадська організація"Михайлівське товариство". Ми брали участь в одній з програм міжнародної організації ПАКТ, у програмі "Коло. Креативний осередок лідерів". В межах цієї програми підтримувались різні ідеї, зокрема, наша - запуск і налагодження роботи соціального швейного цеху. В той час, ми розглядали роботу в межах села Деревні, звідки я родом. Прагнули забезпечити місцевих жінок роботою. Були кваліфіковані фахівці і так ми почали.
- Як змінилась робота швейного підприємства в умовах воєнного стану?
Працюємо постійно. В перший день війни, 24 лютого 2022, були завалені роботою. Шили з львівським підприємством "Силует" продукцію на Францію. Я прийшов на роботу, працівниці в сльозах. Попри цех їдуть танки, а ми працюємо. Це була п'ятниця, а в понеділок мала їхати машина з готовою продукцією у Францію. У нас було замовлення на три місяці вперед і нас це підтримало фінансово.
З початку війни також багато шили на волонтерських засадах. Було недостатньо якісної продукції для військових. Інколи необхідні лекала приносили самі замовники. Ми виготовляли плитоноски, аптечки, ноші, ремінно - плечові системи.
- Скільки робочих місць ви створили? І чи легко знайти необхідних фахівців?
У нас 20 робочих місць. Ще 5 працівників ми готові взяти на роботу.
Проблема є з кваліфікованими швачками. При необхідності навчаємо на виробництві. Підприємство зараз знаходиться у м.Жовкві.
Львів відтягує частину робочої сили, також багато хто їде на заробітки у Польщу. Ми відпускаємо, якщо людина проситься на 1-2 місяці поїхати у Польщу. Я розумію, якщо буду категоричний, можу взагалі втратити працівницю. А так людина поїде підзаробити і повертається .
У нашому цеху швеї працюють через день, по 12 годин. При бажанні можна приходити щодня. Сільським жінкам, в яких є домашнє господарство, такий графік пасує.
- ФОП "Зелений Богдан Богданович" - переможець грантового конкурсу ЛРПЗ "Опліч".
Чому вирішили подати заявку і змагатися за фінансову підтримку, 10 000 доларів США?
Грантовий конкурс - можливість залучити додаткові ресурси для власної справи, збільшити потужності. Нам бракувало машин для важких і твердих тканин, гудзикової машини, двоголкових машин. За грант ми придбали 8 одиниць машин.
Нове оснащення дасть можливість розширити спектр замовлень.
- Це ваш перший грант?
Ні, минулого року ми отримали грант від Міжнародної організації міграції. Я б радив, усім підприємцям пробувати, писати заявки. Коли не виходить з першого разу отримати грант, не впади у відчай.
Я працював в громадській організації, ми писали різні грантові заявки, проходили тренінги. Для підприємців важливо вміти писати грантові заявки. Цьому варто навчитись. Не завжди вистачає часу, але варто раз в рік пройти таке навчання. Набути реальних практичних навичок, як заповнювати заявку, скласти бізнес-план, тощо. Також чимало грантових програм містять навчальну складову, варто подаватись на такі програми.
-Як вам виглядають перспективи українського бізнесу, зокрема швейного виробництва?
У нас дешева робоча сила. Іноземці шукають тут підрядників, щоб здешевити свої затрати. З одного боку, це може мати негативний відтінок. З іншого, коли до нас приходить багато замовників то і ціна робочої сили змінюється, вона зростає.
Думаю, тенденції для розвитку бізнесу збережуться, попри війну. Існуюча державна підтримки бізнесу : дешеві кредити 5,7,9%, державні гранти на започаткування власної справи та інші. Це ніби додатковий тягар на державу. В умовах війни логічно, що левова частка ресурсів має бути сконцентрована на обороні. Але має жити економіка держави, це дуже важливо. Оборону постійно потрібно підживлювати. Не завжди будемо розраховувати на допомогу з -за кордону. За рахунок наших податків зможемо підтримувати оборону країни.
Виконавчий партнер Проєкту ГО "Жіночі перспективи"
В межах Проєкту МОП «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Данії та уряду Німеччини, за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.